МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТОРИ

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяль­ності, згідно із законодавством України, можуть бути громадяни та юридичні особи України або іноземних держав, а також держави. Національне законодавство країн по-різному підходить до визначен­ня поняття "іноземний інвестор". Стаття 396 ГКУ так визначає суб'єктів господарювання з інозем­ними інвестиціями: це підприємства з іноземними інвестиціями, іно­земні підприємства, філії або представництва іноземної юридичної особи, інші форми, не заборонені законом. Стаття 50 "Діяльність іно­земних підприємств в Україні" відносить до них і громадян. Чимало країн, в яких діють спеціальні правові акти щодо регулю­вання інвестиційної діяльності, згадують про інвестора загалом, не даючи тлумачення терміна "іноземний інвестор". В інших країнах можуть існувати різні підходи для визначення цього поняття. В од­них випадках це робиться через перелік чітко окреслених ознак, при­таманних іноземному інвестору. Наприклад, відповідно до Закону Республіки Казахстан від 27 грудня 1994 р. "Про іноземні інвестиції" (із змінами і доповненнями) іноземними інвесторами визнаються іноземні юридичні особи, іноземні громадяни, особи без громадян­ства, громадяни Республіки Казахстан, які мають постійне місце проживання за кордоном, за умови, що вони зареєстровані для ве­дення господарської діяльності в країні їх громадянства; іноземні держави, міжнародні організації. Термін "іноземний інвестор" може також визначатися через де­тальний перелік категорій інвесторів. Наприклад, у законі Російсь­кої Федерації "Про іноземні інвестиції в РСФСР" від 4 липня 1991р. (зі змінами) передбачено, що іноземними інвесторами можуть бути:

•     іноземні юридичні особи, у тому числі компанії, фірми, підприєм­ства, організації або асоціації, які створені та наділені повнова­женнями здійснювати інвестиції відповідно до законодавства країни, де вони розташовані;  

•     іноземні громадяни, особи без громадянства, громадяни ко­лишнього СРСР, які постійно проживають за кордоном, за умови, що вони зареєстровані з метою здійснення господарської діяль­ності в країні громадянства або постійного проживання;

•     іноземні держави;  

•     міжнародні організації.

Аналогічний підхід до визначення поняття "іноземний інвестор" закріплено у болгарському Законі "Про економічну діяльність іно­земців та захист іноземних інвестицій" від 16 січня 1992 р., який містить перелік тих, хто відповідно до цього закону вважається іно­земною особою, але не пропонує загального визначення цього по­няття. Дуже часто термін "іноземний інвестор" визначається через прив'язку до інвестиційної діяльності взагалі. Наприклад, у Законі України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. іноземними інвесторами вважаються суб'єкти, які здійснюють інвес­тиційну діяльність на території України. У цьому ж Законі надаєть­ся перелік суб'єктів інвестиційної діяльності, який не є вичерпним. Нижче наведено визначення правовими актами різних країн кола іноземних інвесторів. Хорватія: до правових актів, що окреслюють коло потенційних іноземних інвесторів, належать Конституція країни, Цивільний кодекс, Закон про компанії, Акт про основні права, пов'язані з власністю, валютне законодавство тощо. Конституція Хорватії містить положення про іноземних фізичних та юридичних осіб, які можуть займатися підприємницькою діяльністю у Хорватії, та про їхні права й обов'язки. Інші законодавчі акти оперують тими самими категоріями потенційних іноземних інвесторів, пов'язую­чи їх діяльність з конкретними сферами, які регулюються цими актами. Чехія: коло потенційних іноземних інвесторів визначається Конс­титуцією та деякими іншими правовими актами, що стосуються діяльності компаній тощо. Конституція Чехії містить лише загальні положення про іноземних фізичних та юридичних осіб і про їх права та обов'язки, що випливають з національного законодавства. Польща: Закон "Про товариства з іноземною часткою" від 14 черв­ня 1991 р. відносить до кола потенційних інвесторів фізичних осіб, чий зареєстрований офіс розташовано за межами Польщі; компанії, які не є юридичними особами і створені відповідно до іноземного за­конодавства. Законодавство країн, в яких існують спеціальні правові акти про іноземні інвестиції, як правило, детальніше визначає коло по­тенційних іноземних інвесторів. Так, за Законом України "Про ре­жим іноземного інвестування" до них належать

•     юридичні особи, створені відповідно до іншого законодавства, ніж законодавство України;

•     фізичні особи-іноземці які не мають постійного місця проживан­ня на території України і не обмежені у дієздатності;  

•     іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

•     інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визначаються такими відповідно до законодавства України. У визначенні кола потенційних іноземних інвесторів важливу роль відіграє аналіз змісту відповідних положень законів. Так, Закон Болгарії "Про економічну діяльність іноземців та захист іноземних інвестицій" 1992 р. зараховує до кола іноземних інвесторів:  

•     іноземні юридичні особи, зареєстровані за кордоном;

•     фізичні особи, які є громадянами іноземних держав і мають місце постійного проживання за межами Болгарії.

З цього випливає, що іноземні компанії, які не зареєстровані за кордоном, не розглядаються як іноземні інвестори, тобто на них не поширюється режим іноземного інвестування, закріплений у право­вих актах країни. Громадяни Болгарії, що мають подвійне громадян­ство, у разі інвестиційної діяльності в країні можуть вибирати: ко­ристуватися правами громадянина Болгарії чи тієї країни, громадя­нами якої вони є. З'ясування питання про коло іноземних інвесторів було б непов­ним, якщо не визначити критерії для тлумачення поняття "інозем­ний". У багатьох країнах при визначенні кола іноземних інвесторів до уваги береться лише місце проживання фізичної особи та місце­знаходження зареєстрованого офісу юридичної особи. Якщо при з'ясуванні кола іноземних інвесторів не вказати відмінність між гро­мадянином країни інвестування та іноземним громадянином, між національною та іноземною компаніями, то на практиці громадянин країни, на території якої здійснюється інвестиція, може бути відне­сеним до категорії іноземних інвесторів, якщо попереднє місце його постійного проживання було за межами такої країни. Докази та виз­начення того, що місцем проживання є країна постійного перебуван­ня або офіційного місця проживання, повинні виходити з норм її права. Крім того, слід також врахувати й те, чи встановлює закон вимо­гу, щоб фізична або юридична особа мали постійне місце проживан­ня або місцезнаходження за кордоном. Якщо, наприклад, юридична особа має кілька місць (країн) перебування, то до уваги береться тільки право країни постійного місцезнаходження. У Канаді існує інший підхід щодо визначення належності до іно­земних інвесторів: Закон Канади "Про іноземні інвестиції" 1985 р. поділяє юридичних осіб на національних та іноземних інвесторів. Для визначення цих категорій використовуються поняття "канадці" та "не канадці". Поняття "канадець" поширюється на:

•     канадських громадян, якщо йдеться про фізичних осіб-рези-дентів, які здійснюють трудову діяльність в Канаді та мають там постійне місце проживання;

•     підприємства, створені органами влади;  

•     підприємства, які контролюються канадцями.

В Україні іноземні інвестори мають дотримуватися законодав­ства України та не завдавати шкоди її державним, соціальним та еко­номічним інтересам. Держава не може націоналізувати іноземні інвестиції (в Україні вони не підлягають націоналізації, ч. 3 ст. 397 ГКУ). Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів під час стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Реквізування може бути здійснене лише на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, у порядку, вста­новленому законом (ч. 4 ст. 397 ГКУ). Компенсація, що сплачується в цих випадках іноземному інвестору, має бути адекватною, ефек­тивною і визначеною на момент виконання рішення про відшкоду­вання збитків. Сума компенсації за цим рішенням повинна бути не­гайно сплачена у валюті, в якій було здійснено інвестиції, або в іншій, прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до ва­лютного законодавства. Законом можуть бути передбачені відсотки на суму компенсації (ч. 6 ст. 397 ГКУ). Таким чином, сприятливе регулювання в Україні іноземних інвестицій на рівні кодифікованого акта усуває основні, зазначені вище, перешкоди для іноземного інвестування, а введення якісно но­вих гарантій має сприяти їх ширшому залученню в економіку країни.