МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОМІСІЙ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА  

Міжнародна організація комісій з цінних паперів (International Organisation of Securities Commissions — IOSCO). Це міжнародна спеціалізована організація, що об'єднує більше 170 членів з понад 80 країн світу. Вона є провідним наднаціональним органом регулюван­ня міжнародного ринку цінних паперів. Мета її створення:

•     об'єднання державних органів країн світу для забезпечення кращого регулювання ринків цінних паперів;  

•     обмін досвідом у відповідних галузях економіки для сприяння роз­витку внутрішніх ринків;

•     об'єднання зусиль, спрямованих на визначення стандартів щодо ефективності здійснення міжнародних операцій з цінними папе­рами;

•     взаємодопомога у забезпеченні інтеграції ринків цінних паперів;

•     введення стандартів з ефективного правозастосування проти зловживань на фондовому ринку.

IOSCO складається з постійних комітетів (Президентський, Ви­конавчий, Технічний, Комітет нових ринків та Консультативний); чотирьох регіональних комітетів та тимчасових робочих груп, які створюються в межах кожного з комітетів для розв'язання конкрет­них проблем та завдань і вироблення рекомендацій у вузьких напря­мах сфер діяльності організації. Президентський комітет, який збирається один раз на рік на щорічну конференцію, складається з керівників усіх країн — членів IOSCO і має всі необхідні повноваження для досягнення цілей ор­ганізації. Виконавчий Комітет складається з 12 осіб — представників від кожного з регіональних комітетів, а також голів Комітету нових ринків і Технічного комітету. Члени Виконавчого комітету збира­ються двічі на рік для обговорення поточних проблем організації. Регіональні комітети працюють на постійній основі;головною метою їх є розв'язання конкретних проблем, які виникають на ринку цінних паперів даного регіону. Технічний комітет складається з 16 агентств, які регулюють найрозвинутіші та найбільші ринки цінних паперів світу. Метою цього комітету є перевірка основних регулятивних підходів щодо здійснення міжнародних операцій з цінними паперами та коорди­нація практичних аспектів у цій галузі. Роботу Технічного комітету можна умовно поділити на п'ять функціональних напрямів, за кож­ним з яких працює відповідна робоча група:  

•     розкриття інформації та бухгалтерський облік на міжнаціональ­ному рівні;  

•     регулювання вторинних ринків;  

•     регулювання діяльності ринкових посередників;

•     правозастосування та обмін інформацією;

•   інвестиційний менеджмент. Комітет нових ринків сприяє розвитку та вдосконаленню ринків цінних паперів країн, що розвиваються, шляхом визначення прин­ципів та мінімальних стандартів функціонування ринків, реалізації навчальних програм для персоналу, а також обміну інформацією стосовно тенденцій розвитку фондового ринку.  

Консультаційний комітет є поєднувальною ланкою між IOSCO, саморегульованими організаціями та іншими міжнародними ор­ганізаціями, які працюють у сфері фондового ринку. З моменту свого створення Міжнародна організація комісій з цінних паперів значно розширилася й стала домінуючим міжнарод­ним форумом з організації та регулювання ринків цінних паперів і ф'ючерсів. Членами IOSCO можуть бути комісії з цінних паперів або інші органи виконавчої влади, на які покладено функції регулюван­ня ринку цінних паперів у відповідній країні. Членство в IOSCO мо­же бути постійним, асоційованим або афілійованим. Кожен з постійних членів організації має один голос при голосуванні, може входити до відповідних комітетів та до Президентського комітету. Асоційовані члени IOSCO не мають права голосу та не можуть вхо­дити до складу Виконавчого комітету, але належать до Президент­ського комітету. Афілійовані члени IOSCO не мають права голосу, не можуть бути членами як Виконавчого, так і Президентського комітетів. При цьому афілійовані члени, якими виступають саморе­гульовані організації, входять до складу Консультативного комітету. Під час роботи XXI щорічної конференції IOSCO в Монреалі на засіданні Президентського комітету у вересні 1996 р. Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України було прийнято до IOSCO на засадах постійного членства. Комісія України входить до складу Комітету нових ринків і працює в Європейському регіональному комітеті. Рішення IOSCO оформляються у вигляді резолюцій, які мають рекомендаційний характер для постійних членів організації щодо приєднання до них. Резолюції визначають світові стандарти, які прийняті у практиці роботи на фондовому ринку багатьма країнами світу. Вони подають у чіткій, стислій формі схеми ефективної ор­ганізації фондового ринку і міжнародні принципи співпраці на рин­ку цінних паперів. Приєднання членів організації до певної резо­люції означає прийняття відповідною країною правових норм та принципів, викладених у резолюції, та їхню інкорпорацію у відпо­відне внутрішньодержавне законодавство. Міжнародною організацією комісій з цінних паперів розроблено до 40 резолюцій, які визначають основні напрями спільних зусиль світової співдружності у регулюванні ринку цінних паперів. Найважливішими з них, до яких приєдналася й Україна, є:

•     Резолюція IOSCO про нагляд за фінансовими конгломератами 1992 р.;

•     Резолюція IOSCO стосовно врегулювання міжнародних угод з цінними паперами та їхніми похідними, які здійснюються з пору­шеннями 1993 р.;

•     Резолюція про співробітництво у сфері регулювання ринку цінних паперів 1995 р.;

•     Резолюція IOSCO про правозастосування на ринку цінних па­перів 1997 р. Іншим важливим базовим документом організації є міжнародні стандарти та принципи регулювання ринку цінних паперів, які були прийняті на щорічних зборах IOSCO у 1998 р., зі змінами та допов­неннями від 2001 р. Міжнародні стандарти та принципи регулюван­ня ринків цінних паперів є основоположним документом організації, який розкриває весь спектр основних вимог до регулювання ринку цінних паперів, викладених у 30 принципах. Ці принципи регулювання фондового ринку рекомендовані для всіх членів організації та повинні бути практично запроваджені у відповідній законодавчій структурі таким чином, щоб відповідати трьом основним завданням регулювання ринку цінних паперів:  

•     захист інвесторів;  

•     забезпечення функціонування справедливого, ефективного та прозорого ринку;

•     зниження ризику. Принципи об'єднані у вісім категорій:

1)       стосовно установ, що регулюють ринок цінних паперів (регу- ляторів);  

2)       саморегулювання;  

3)       правозастосування на ринку цінних паперів;  

4)       співробітництво у регулюванні;  

5)       діяльність емітентів;  

6)       стосовно схем колективного інвестування;  

7)       діяльність ринкових посередників;  

8)      щодо вторинного ринку. Використовуючи запропоновану IOSCO систему оцінки, кожний з членів організації на регулярній основі (не рідше одного разу на три роки) повинен здійснювати власну оцінку відповідності міжна­родним принципам регулювання ринку цінних паперів, результати якої є загальнодоступними, зокрема розміщуються на зовнішньому сайті IOSCO.

Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку України приєдналася до всіх основних резолюцій IOSCO, які регламенту­ють міжнародно прийняті принципи регулювання ринків цінних па­перів країн — членів цієї організації. Крім того, відповідно до ре­зультатів програми оцінки фінансового сектору України, яка здійснювалася спільно Світовим банком та Міжнародним валют­ним фондом в Україні у 2002 р. з метою визначення ступеня розви­неності ринку та його відповідності стандартам міжнародно-право­вого регулювання у певній сфері, міжнародні фахівці визнали, що система регулювання ринку цінних паперів України повністю відповідає 19 стандартам та частково — дев'яти із 30 стандартів ре­гулювання ринку цінних паперів, затверджених IOSCO у 1998 р. з поправками від 2000 р. Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) бере активну участь у діяльності робочих груп, які створюються в межах комітетів IOSCO з метою об'єднання зусиль у виробленні кращої практики регулювання певної сфери діяльності ринку цінних паперів на підставі передового досвіду членів IOSCO. Така активна позиція ДКЦПФР у роботі організації дає мож­ливість брати безпосередню участь у виробленні міжнародних норм регулювання діяльності на ринку цінних паперів і забезпечує доступ до найостанніших напрацювань у сфері регламентування фондового ринку. Вона заохочує до активізації співпраці між регуляторами з ме­тою обміну інформацією щодо протистояння правопорушенням на ринку цінних паперів, особливо міжнаціонального характеру, та зближення стандартів регулювання професійної діяльності на фон­дових ринках різних країн для полегшення та оптимізації роботи їх учасників та сприяння виходу на зарубіжні ринки. Організація міжнародного співробітництва та розвитку (Organi­zation for Economic Cooperation and Development — OECP/OECD). Це міжнародна організація, яка об'єднує 30 країн-членів. Основна мета її — координація та об'єднання зусиль для обговорення, розроблен­ня і посилення економічної та соціальної політики. Члени OECP шляхом порівняння свого досвіду знаходять спільні рішення щодо загальних проблем, координуючи таким чином національні та міжнародні стратегії економічної політики для досягнення послідов­ної та цілісної практики на глобальному рівні. Ця співпраця втілюється в запровадженні рекомендацій та директив щодо кращої практики або в розробленні спільних кодексів, скажімо, стосовно вільного обігу капіталу та послуг, чи домовленості щодо боротьби із шахрайством у міжнародному бізнесі. Організація представлена групою індустріальних країн із розви­нутою ринковою економікою, демократією та визнанням прав люди­ни. Країнам — членам ОЕСР належать дві третини світового вироб­ництва товарів та послуг, вони є джерелом понад 80 % обсягу прямих іноземних інвестицій світу. Спершу до складу організації входили лише країни Північної Америки та ЄС, згодом до них приєдналися Японія, Австралія, Нова Зеландія, Фінляндія, Мексика, Південна Корея, а також Чехія, Угорщина, Польща та Словакія. Організація не є "закритим клубом". Через Центр ОЕСР із спів­праці з країнами, які не є членами організації, налагоджене активне співробітництво з рештою держав світу через програми ОЕСР, зок­рема у країнах Центральної та Східної Європи, Азії та Латинської Америки. На поточний момент ОЕСР здійснює політику співро­бітництва з багатьма країнами світу, що не є членами організації. Програми Центру із співпраці з не членами ОЕСР створюють так звані "платформи" для обміну думками і досвідом у багатьох галу­зях, у тому числі міжнародного інвестування, які виходять за межі постійних організацій. Зважаючи на те, що більшість членів ОЕСР є країнами з розви­нутою економікою, розвитку міжнародного ринку цінних паперів та уніфікації регулювання даного сектору приділяється значна увага організації. Зокрема, нею розроблено загальні принципи акціонер­ного законодавства для країн з перехідною економікою, які дають чітке розмежування регулятивної діяльності у країнах із розвине­ним ринком та в країнах з економікою, що розвивається, а також, не визначаючи якоїсь універсальної моделі розвитку ринку, містять загальні принципи акціонерного законодавства із різно­манітних аспектів діяльності компаній на різних етапах розвитку економіки. Наступним етапом уніфікації регулятивної діяльності у сфері ринку цінних паперів стало розроблення "Принципів корпоративно­го управління ОЕСР". Так, 1998 р. Рада ОЕСР закликала ор­ганізацію розробити стандарти та норми корпоративного управління у співробітництві з урядами країн, іншими заінтересованими міжна­родними організаціями та приватним сектором, які б базувалися на досвіді країн-членів, що вдавалися до таких спроб у національному масштабі, а також на результатах попередньої роботи ОЕСР, у тому числі роботи Рекомендаційної групи з корпоративного управління в бізнес-секторі. У розроблених принципах відображено першу ініціативу ор­ганізації створити основні елементи режиму ефективного корпора­тивного управління. На думку розробників принципів, вони можуть використовуватися урядами як орієнтир для оцінки й удосконалення законодавчої та регулятивної бази, а також учасниками приватного сектору, які беруть участь у розробленні систем і вдосконаленні практики корпоративного управління. Документ містить чітке твердження про те, що наразі не існує єдиної моделі найкращого корпоративного управління. Наявність різних правових систем, інституційних баз та традицій означає, що у світі існують різні підходи до цього питання. Характерною озна­кою всіх режимів ефективного корпоративного управління є пріоритет інтересів акціонерів, які довіряють товариствам доцільно та ефективно використовувати їхні кошти. Хоча принципи не мають обов'язкового характеру, в кінцевому підсумку оцінка корпоратив­них режимів та серйозне ставлення до них — в інтересах самих країн. Принципи ОЕСР з корпоративного управління є складовою широкої міжнародної діяльності, спрямованої на стимулювання прозорості, цілісності та верховенства закону. Серед інших ініціатив ОЕСР щодо цієї діяльності варто згадати Конвенцію про боротьбу з хабарництвом у міжнародних господарських операціях; рекомендації для транснаціональних підприємств;документи спрямовані на боротьбу з недобросовісною податковою конку­ренцією та великими картелями; рекомендації стосовно етичної по­ведінки в галузі надання громадських послуг; результати діяль­ності Робочої групи з розроблення фінансових заходів проти відмивання грошей та ін. Участь України в діяльності ОЕСР здійснюється через Директо­рат співробітництва з країнами — не членами організації, який ініціює періодичні міжнародні заходи з метою вироблення конкрет­них рекомендацій щодо регулювання певної сфери економіки. Зок­рема, у 1999 р. Організацією було ініційовано проведення низки міжнародних "круглих столів" з різних проблемних аспектів корпо­ративного управління. У 1999 та 2001 роках зазначені "круглі столи" відбувалися у Києві, що свідчить про активну участь та інтерес Ук­раїни у відпрацюванні міжнародних стандартів у сфері корпоратив­ного управління. У межах ініціативи було здійснено оцінку відповідності корпора­тивного сектору країн Центральної та Східної Європи принципам корпоративного управління ОЕСР, затвердженим у квітні 1998 р. З метою забезпечення відповідності цим принципам в Україні за підтримки міжнародних донорських організацій ініційовано розроб­лення Національних принципів (кодексу) корпоративного уп­равління. На урядовому рівні розроблення зазначеного кодексу рег­ламентовано Указом Президента України від 2001 р. "Про розвиток корпоративного управління".