МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

ДЖЕРЕЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Серед джерел внутрішнього транспортного права перше місце посідає Цивільний Кодекс України, зокрема глава 64 "Перевезення".

Вона регламентує такі питання:

•     укладання та форма договору перевезення вантажу, договору пе­ревезення пасажира та багажу, договору чартеру (фрахтування);  

•     права пасажира;

•     правила перевезення у прямому змішаному сполученні;  

•     довгостроковий договір;  

•     перевезення транспортом загального користування, провізна плата;

•     надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до переве­зення;

•     завантаження та вивантаження вантажу;

•     термін доставки вантажу, пасажирів, багажу, пошти;

•     відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення;

•     відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу;  

•     відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення терміну доставляння пасажира до пункту призна­чення;

•     відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу;  

•     відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти;  

•     пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору пе­ревезення;

•     позови щодо перевезення у закордонному сполученні;  

•     страхування вантажів, пасажирів і багажу;

•     відповідальність перевізника за шкоду, спричинену каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира;

•     транспортне експедирування.

Крім того, існують деякі статті, які не входять до розділу "Переве­зення", але також стосуються перевезень. Це, зокрема, ст. 258 "Спеціальна позовна давність"; ст. 532 "Місце виконання зобов'язан-ня";ст. 633 "Публічний договір"; ст. 680 "Строки виявлення не­доліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого това­ру"; ст. 800 "Діяльність наймача транспортного засобу"; ст. 1196 "Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі під час виконання нею договірних зобов'язань". Закон України "Про транспорт". Прийнятий Верховною Радою України 10 листопада 1994 р., № 232/94-ВР (ВВР України. — 1994. — № 51). Визначає правові, економічні, організаційні та соціальні заса­ди діяльності транспорту; Закон України "Про залізничний транспорт". Прийнятий Верхов­ною Радою України 4 липня 1996 р., № 273/96-ВР (ВВР України. — 1996. — № 40). Визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці та соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцево­го самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправ­никами та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу. Статут залізниць України (1998 p.). Визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, ус­танов і громадян, які користуються залізничним транспортом. Рег­ламентує порядок укладання договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транс­порту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспор­том вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях, незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Статут автомобільного транспорту Української РСР. Затвердже­ний Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р., № 401 . Визначає обов'язки, права і відповідальність виробничих об'єднань автомобільного транспорту, автотранспортних та транспортно-екс­педиційних підприємств і організацій (надалі — автотранспортні підприємства та організації), розташованих на території УРСР, неза­лежно від їх відомчої підпорядкованості, а також підприємств, ор­ганізацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом. Регламентує порядок складання і виконання плану автомобільних перевезень в Україні, основні умови перевезень автомобільним транс­портом вантажів, пасажирів, багажу і пошти, а також взаємовідносини автотранспортних підприємств і організацій, розташованих на тери­торії України, з підприємствами і організаціями інших видів транспор­ту щодо здійснення автомобільних перевезень. Закон України "Про дорожній рух". Прийнятий Верховною Радою Ук­раїни 30 червня 1993 р., № 3353-ХІІ (ВВР України. — 1993. — № 21). Визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища. Водний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 р., № 214/95-ВР (ВВР України. — 1995. — № 24). Регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для пот­реб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану вод­них об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР. Затвердже­ний Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р., № 1801. Визначає основні завдання й обов'язки органів внутрішнього водного транспорту із забезпечення потреб країни в перевезеннях вантажів і па­сажирів внутрішніми водними шляхами, а також зв'язок внутрішнього водного транспорту з іншими галузями народного господарства. Регламентує: порядок виконання державного плану перевезень внутрішніми водними шляхами; основні умови перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти; основні умови використання внутрішніх водних шляхів для судноплавства; права й обов'язки пароплавств, що здійснюють перевезення, а також підприємств, організацій і осіб, які користуються внутрішнім водним транспортом. Кодекс торговельного мореплавства України. Прийнятий Вер­ховною Радою України 23 травня 1995 р., № 176/95-ВР (ВВР Укра­їни. — 1995. — № 47-52). Регулює відносини з торговельного море­плавства. Згідно із Кодексом торговельне мореплавство — діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, паса­жирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Повітряний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою Ук­раїни травня 1993 р., № 3167-ХІІ 4 (ВВР України. — 1993. — № 25). Регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації. Дія Кодексу поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на те­риторії Укра-їни, так і за її межами. Закон України "Про трубопровідний транспорт". Прийнятий Верхов­ною Радою України 15 травня 1996 р., № 192/96-ВР (ВВР України. — 1996. — № 29). Визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту. Дія Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших про­дуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (промислів), ви­готовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, пе­ревантаження та подальшого транспортування. Закон України "Про транзит вантажів". Прийнятий Верховною Радою України 20 жовтня 1999 р., № 1172-ХІІ (Офіційний вісник України. — 1999. — № 45). Визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морсь­ким і річковим транспортом через територію України. Закон не по­ширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення то­варів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електро­передачі. Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом України. Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252. Визначає загальні умови обслугову­вання громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи ванта-жобагаж у межах України в рухомому складі залізниць України та у вагонах суб'єктів господарської діяльності, що не входять до складу залізниць. Є обов'язковим для залізниць, підприємств, установ і орга­нізацій незалежно від форм власності, що здійснюють підпри­ємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень пасажирів, багажу і вантажобагажу та громадян. Згідно з цим Порядком та Статутом залізниць розробляються Правила пере­везень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транс­портом, які затверджуються Мінтрансом за погодженням з Антимо-нопольним комітетом та Держстандартом України. Інструкція про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеро­порту призначення. Затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 1 листопада 1999 р. № 526, зареєстрованим у Міні­стерстві юстиції України 19 листопада 1999 р. № 799/4092 (Офі­ційний вісник України. — 1999. — № 47). Інструкція регламентує порядок розшуку, доставки та відшкодування збитків у разі втрати чи пошкодження багажу. Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Затверджені Наказом Міністер­ства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 жовтня 1998 р. за № 620/3060.

Пра­вила поширюються на працівників залізничного транспорту, фізич­них та юридичних осіб, незалежно від їх форм власності та підпоряд­кування, які:  

а)    користуються послугами залізничного транспорту;  

б)    здійснюють перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізницями;

в)    обслуговують пасажирів на вокзалах, у пунктах продажу проїзних документів та в поїздах.

Правила застосовуються тільки при перевезенні пасажирів, бага­жу, вантажобагажу залізницями загального користування у межах України та у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності. При перевезенні пасажирів у межах України, але у вагонах залізниць інших держав, діють норми відповідних міжнародних угод, а вимоги Правил поширюються тільки на положення, не вре­гульовані цими угодами. Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження тарифів на перевезення вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні" від 11 травня 1998 р. № 180 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 22). Тарифи застосовуються для обчис­лення вартості проїзду вантажобагажу територією України при пе­ревезеннях у країни СНД, а також Латвію, Литву, Естонію лініями залізниць, включених у постійну експлуатацію. Тарифи на переве­зення вантажобагажу диференційовані залежно від відстані переве­зення. Тарифи затверджені в тарифній валюті (швейцарський франк). Згідно з Тарифами вартість перевезення визначається множен­ням тарифу, визначеного за відповідними таблицями, на курс швей­царського франка до гривні, встановлений Національним банком України, і на коефіцієнт індексації 1,0, а в прямому сполученні з Молдовою та при оформленні перевезення вантажобагажу між Росією і Молдовою транзитом через Україну — на коефіцієнт індек­сації 0,7. Вартість перевезення вантажобагажу визначена без ураху­вання податку на додану вартість та страхового збору. Вартість перевезення вантажобагажу в орендованих та спеціальних багаж­них вагонах встановлюється у розмірі 0,65 швейцарського франка за 1 вагоно-кілометр незалежно від завантаження вагону. Наказ Міністерства транспорту України "Про проїзд іноземних громадян залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполу­ченні" від 11 травня 1998 р. № 182. Зареєстрований у Міністерстві юс­тиції України 27 травня 1998 р. за № 351/2791 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 22). За Наказом вартість проїзду іноземних громадян визначається відповідно до з діючих тарифів на перевезен­ня пасажирів і багажу залізничним транспортом у внутрішньодер­жавному сполученні, затверджених згідно із чинним законодавством. Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання інформації про ван­таж для його безпечного морського перевезення" від 14 грудня 1998 р. № 497 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 2). Положення вста­новлює порядок підготовки та подання інформації про вантаж, без­пека морського перевезення якого повинна забезпечуватися учасни­ками транспортного процесу при підготовці вантажу до перевезення, здійсненні вантажних і складських операцій, перевезенні вантажів морським та річковим транспортом.

Положення поширюється на морське перевезення таких вантажів:

1)       генеральних та навалочних вантажів, які внаслідок їх особли­вої шкідливості для суден і людей перебувають на борту, потребують особливої обережності на суднах, до яких в Україні застосовуються вимоги глави VI Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі" 1974 р., зміненої Протоколами 1978 та 1988 рр. до неї (80ЬА8-74);

2)       небезпечних вантажів, що класифіковані згідно з правилом 2 глави VII 80ЬАБ-74 і перевозяться в упакованому вигляді або нава­лом на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII 80ЬА8-74; 3)       шкідливих речовин, що ідентифікуються як забруднювачі моря в Міжнародному кодексі морського перевезення небезпечних вантажів і перевозяться морем в упакованому вигляді на суднах, до яких застосовуються вимоги глави VII SOLAS-74 та Додатка III до Міжна­родної конвенції щодо запобігання забрудненню із суден 1973 р., зміне­ної Протоколом 1978 р. до неї;  

4)       небезпечних хімічних вантажів, які перевозять на суднах, до яких застосовуються вимоги Міжнародного кодексу побудови та об­ладнання суден, що перевозять небезпечні хімічні вантажі наливом;  

5)       скраплених газів, що перевозять на суднах, до яких застосову­ються вимоги Міжнародного кодексу будування й обладнання судів, що перевозять зріджені гази наливом.

Положення не поширюється на:  

1)       вимоги до документів щодо вантажу, транспортування якого врегульовується прикордонними, митними, санітарними, еко­логічними та іншими чинними в Україні адміністративними прави­лами;  

2)       імпортні та транзитні вантажі, що вивантажують у портах Ук­раїни, на які надана інформація згідно з правилами міжнародних до­говорів України з питань торговельного мореплавства;  

3)       морське перевезення вантажів суднами флоту рибної промис­ловості України.

Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід" від 28 квітня 1999 р. № 218 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 21). Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуа­тації міжнародної повітряної лінії. Затверджене Наказом Міністер­ства транспорту України від 28 січня 1999 р. № 41. Встановлює по­рядок проведення конкурсу між експлуатантами з метою надання права на експлуатацію міжнародної повітряної лінії. Передбачає умови отримання експлуатантами права на експлуатацію міжнарод­ної повітряної лінії. Використовується для регулювання доступу експлуатантів на ринок авіаційних перевезень з дотриманням поло­жень міжурядових угод про повітряне сполучення. Тарифи на перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід. Затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 2 грудня 2002 р. № 853, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 груд­ня 2002 р. за № 947/7235. Застосовуються при обчисленні вартості проїзду пасажирів (на території України), перевезення багажу й това­робагажу (як на території України, так і за її межами) і вартості плац­карту в спальних вагонах України (за весь шлях прямування). Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання. Затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 р. № 276, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 червня 2000 р. за № 350/4571. Код нормативного акта 16086/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 24). Інструкція розроблена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1996 р. № 442 "Про затвердження Положення про портові збори" і визначає порядок реєстрації для українських та іноземних суден ліній закордонного плавання. Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів". Прийня­тий Верховною Радою України 6 квітня 2000 р., № 1644-ІІІ (ВВР України. — 2000. — № 28). Визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпеч­них вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:  

•     державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;  

•     виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням не­безпечних вантажів;

•     забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення не­безпечних вантажів.

Закон не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виго­товляються або утворюються, використовуються чи захоронюються, та інші передбачені законом випадки. Інструкція про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів. Затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 25 жовтня 1999 р. № 509, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 липня 2000 р. за № 385/4606. Код нормативного акта 16212/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 27). Інструкція встановлює вимоги та регулює взаємодію структурних підрозділів Укравіатрансу з відповідними підрозділами Державного комітету промислової політики України, Державної служби експортного конт­ролю, Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства еко­логії та природних ресурсів України, а також з експлуатантами, які беруть участь у перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів. Положення про міжвідомчу експертну групу з питань транзитних перевезень пасажирів та вантажів через територію України. Затверд­жене Наказом Міністерства транспорту України від 7 вересня 2000 р. № 496, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 грудня 2000 р. за № 885/5106 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49).

Екс­пертна група виконує такі завдання:  

•     розробляє заходи та готує пропозиції щодо розв'язання питань, які виникають у процесі організації та виконання транзитних перевезень пасажирів і вантажів територією України;

•    вивчає стан справ у пунктах пропуску на державному кордоні України, у першу чергу там, де виникають затримки в просуванні транзитних вантажів чи транспортних засобів, які перевозять транзитних пасажирів;  

•     вносить пропозиції щодо шляхів розв'язання проблем, які спри­чиняють зменшення обсягів транзитних перевезень;

•     здійснює підготовку проектів актів законодавства з питань збіль­шення конкурентоспроможності транзитних перевезень через територію України;

•     вносить пропозиції щодо відкриття нових та зміни статусу існую­чих пунктів пропуску на державному кордоні України з метою поліпшення стану транзитних перевезень.

Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення. Затверджений Наказом Міністер­ства транспорту України від 10 листопада 2000 р. № 63, зареєстрова­ним у Міністерстві юстиції України 6 грудня 2000 р. за № 892/5113 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49). Порядок регламентує умови переміщення суб'єктами підприємницької діяльності через мит­ний кордон України автотранспортних засобів порожніх, з пасажира­ми або з товарами. Дія Порядку поширюється на автотранспортні засоби (автомобілі, автобуси, тягачі з причепами й напівпричепами та ін.), що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і зовнішньоторговельних ван­тажів, на автотранспортні засоби суб'єктів підприємницької діяль­ності, установ, організацій, що використовуються із службовою метою для виїзду за кордон, крім автотранспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам та консульським установам на те­риторії України, представництвам міжнародних організацій. Закон України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 р. (ВВР України. — 1995 — № 20. — Ст. 143). Встановлює правові, економічні та ор­ганізаційні засади діяльності у галузі зв'язку в Україні та визначає відносини підприємств, об'єднань, установ і організацій зв'язку з ор­ганами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і споживачами послуг зв'язку, а також особливості галузі, пов'язані з певними суспільними інтересами. Закон захищає інтереси держави, громадян, підприємств, об'єд­нань, установ і організацій, що користуються послугами зв'язку, а та­кож працівників галузі зв'язку; Правила користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 639. Визначають порядок та умови надання або­нентам послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку об'єднаннями та підприємствами (далі — підприємства) зв'язку в Україні будь-якої форми власності, є обов'язковими для цих під­приємств, а також для підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються послугами міжміського та міжнародного телефон­ного зв'язку. Правила поширюються тільки на надання послуг зв'яз­ку в мережах зв'язку загального користування; Правила надання послуг поштового зв'язку. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1446 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1515 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 41). Правила відповідно до Законів України "Про поштовий зв'язок", "Про зв'язок", "Про захист прав споживачів" та актів Всесвітнього поштового союзу визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки опера­торів і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними. Правила поширюються на операторів поштового зв'язку України всіх форм власності, які згідно із законодавством надають послуги поштового зв'язку. Правила користування телеграфним зв'язком. Затверджені Пос­тановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 208. Визначають порядок та умови надання послуг телеграфного зв'язку підприємствам, установам, організаціям і населенню та вимоги до роботи підприємств зв'язку; Порядок митного контролю та митного оформлення міжнарод­них експрес-відправлень (МЕВ). Затверджений Наказом Державної митної служби України від 26 липня 2000 р. № 405, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 вересня 2000 р. за № 603/4824 (Офіційний вісник України. — 2000. — №38).

Порядок визначає:

•     організацію митного контролю МЕВ, консолідації МЕВ, а також деконсолідації вантажів відповідно до технології експрес-пере-візників щодо оброблення та доставки МЕВ від відправника до одержувача;  

•     здійснення контролю за переміщенням МЕВ, що перебувають під митним контролем;

•     основні права й обов'язки експрес-перевізників при переміщенні МЕВ, що перебувають під митним контролем, а також при їх мит­ному оформленні.

Правила обробки та відправки міжнародної пошти в місцях міжнародного поштового обміну України. Затверджені Наказом Дер­жавного комітету зв'язку та інформації України, Державної митної служби України від 7 листопада 2001 р. № 165/626. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 112/5303. Код нормативного акта — 17741/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 6). Правила розроблено відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, поштових правил та інших нормативно-право­вих актів, визначають порядок обробки та документального оформлення поштових відправлень у місцях міжнародного пошто­вого обміну.