МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

двосторонні договори про правову допомогу

Серед міжнародних нормативних актів про правову допомогу слід зазначити двосторонні договори між державами. Прикладом є Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах. Договором регламентуються, крім іншого, порядок вручення судових та позасудових документів, інші процесуальні дії судочин­ства: допит сторін, свідків, експертів, здійснення експертиз та огляду, а також інші дії, пов'язані із судовим дорученням. Відповідно до Договору громадяни однієї договірної сторони на території іншої договірної сторони користуються таким самим пра­вовим захистом, як і громадяни цієї договірної сторони. Громадяни однієї договірної сторони можуть звернутися до установ юстиції іншої договірної сторони на тих самих умовах, як і громадяни цієї договірної сторони. Положення Договору щодо громадян договірних сторін стосу­ються також тих юридичних осіб, які створені відповідно до законо­давства однієї з договірних сторін і перебувають на її території. Відповідно до ст. 2 Договору громадяни однієї договірної сторони не можуть бути зобов'язані вносити депозит для забезпечення судових витрат на тій підставі, що вони є громадянами іноземної держави або не мають в цій країні ні місця проживання, ні місця перебування. Гро­мадяни однієї договірної сторони на території іншої договірної сторо­ни звільняються від сплати судових витрат на тих самих підставах і в тому самому обсязі, що й громадяни даної договірної сторони. Доку­мент про особистий та майновий стан громадянина, необхідний для вирішення питання про звільнення від сплати судових витрат, ви­дається компетентною установою тієї договірної сторони, на тери­торії якої заявник має місце проживання або постійне місцезнаход­ження. Якщо заявник не має місця проживання або постійного місцезнаходження на території жодної з договірних сторін, то дос­татньо наявності документа, виданого дипломатичним або кон­сульським представництвом держави, громадянином якої він є. Усі відносини при здійсненні правової допомоги установ юстиції договірних сторін, згідно зі ст. 4, відбуваються через Міністерства юстиції договірних сторін. Мова спілкування. Запит про здійснення правової допомоги та всі додатки до нього складаються мовою запитуючої договірної сторони з долученням перекладу на мову іншої договірної сторони або на англійську мову, за винятком випадків, коли документ, що підлягає врученню, видається безпосередньо одержувачу.

Порядок вручення документів та виконання судового доручення. У запиті щодо виконання судового доручення та вручення доку­ментів повинні бути вказані:  

1)       назва запитуючої установи;

2)       назва запитуваної установи, якщо ця установа відома;

3)       ім'я, прізвище та місце проживання заінтересованих осіб чи їх представників, а щодо юридичних осіб — їх найменування та місцез­находження;  

4)       докладна інформація про справу, що є предметом запиту;

5)       дані про громадянство, посаду, місце та дату народження осіб, яких це стосується;

6)       інформація про характер запиту та інша, необхідна для його виконання.

При виконанні запитів про вручення документів установа, до якої надіслано запит, застосовує законодавство своєї держави. У тих випад­ках, коли документ, що підлягає врученню, не має офіційного перек­ладу на мову запитуваної договірної сторони, він вручається одержу­вачу, якщо той згоден його прийняти. Факт вручення має бути підтверджений відповідно до законодавства, яке застосовує запиту­вана установа; у підтвердженні мають бути зазначені місце і час вру­чення документів. Якщо зазначена в запиті особа не проживає за вка­заною адресою, то запитувана установа вживає заходи для встанов­лення точної адреси. У разі неможливості виконати запит установою, до якої він звернений, вона повідомляє установу, від якої виходить запит, про обставини, що перешкоджають його виконанню. Договірні сторони мають право вручати документи власним грома­дянам, які перебувають на території іншої договірної сторони, також через свої дипломатичні або консульські установи, якщо вони згодні їх прийняти. При виконанні запиту установа, до якої звернено запит, застосовує законодавство своєї держави. Проте на прохання установи, від якої виходить запит, вона може застосувати запропоновану в запиті процедуру, якщо остання не суперечить закону її держави. Якщо установа, до якої звернено запит, не компетентна його ви­конати, то вона пересилає без затримки цей запит компетентній ус­танові та належним чином повідомляє про це установу, від якої ви­ходить запит. Якщо вказана в запиті адреса виявилась неточною або особа, якої це стосується, не проживає за вказаною адресою, то запи­тувана установа вживає заходи для визначення точної адреси. У разі потреби вона може просити запитуючу установу надати додаткову уточнюючу інформацію. Установа, до якої звернено запит, повідомляє запитуючу уста­нову про результати виконання запиту і додає отримані докази. Як­що запит не може бути виконаний, запитувана установа повертає документи і повідомляє про причини, які перешкоджають його ви­конанню. Повідомлення про місце і час виконання судового доручення. На прохання запитувана установа юстиції своєчасно повідомляє запи­туючу установу про час і місце виконання судового доручення для того, щоб відповідно до законодавства запитуваної договірної сторони заінтересовані особи мали змогу бути присутніми під час його виконання особисто або через своїх представників. Захист свідків та експертів. Згідно із Договором свідок чи екс­перт, які, незалежно від їхнього громадянства, з'явилися на виклик у відповідну установу запитуючої договірної сторони, не можуть на її території бути взяті під варту, притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності; їх особиста свобода не може бути обмежена ніяким іншим чином через діяння, скоєні до від'їзду з те­риторії запитуваної договірної сторони або у зв'язку з ухваленим судовим вироком. Забороняється також притягати цих осіб до кримінальної або адміністративної відповідальності, брати під варту або карати їх у зв'язку з їх свідченням чи експертними висновками. Вищезгаданий захист не стосується тих свідків та експертів, які протягом 30 днів з моменту їх повідомлення відповідною установою про те, що їх присутність не є обов'язковою, залишаються на тери­торії запитуючої договірної сторони або виїжджають і знову повер­таються. У цей термін не зараховується час, протягом якого свідок чи експерт не могли залишити територію запитуючої договірної сто­рони з незалежних від них причин. Відшкодування витрат свідків або експертів. Експерт або свідок, викликані на територію іншої договірної сторони, мають право на відшкодування неотриманої заробітної плати (доходів) та витрат, спричинених їх виїздом і перебуванням за кордоном. Експерт має право на винагороду за свою професійну роботу. За заявою свідка або експерта установа, від якої надійшов виклик, зобов'язана завчасно у повній сумі або частково виплатити витрати на виїзд та перебування свідка або експерта. Відмова свідків від дачі показань. При виконанні запиту щодо судо­вого доручення особа, якої це стосується, може відмовитися від дачі показань, якщо вона, відповідно до законодавств запитуваної або запитуючої договірних сторін, має на це право або зобов'язана це робити, на що є посилання у запиті. Відмова від вручення документів та виконання судового доручення. У врученні документів і виконанні судового доручення може бути відмовлено, якщо запитувана договірна сторона вважає, що виконання запиту може порушити її суверенітет і завдати шкоди її безпеці та громадському порядку. Водночас запитувана договірна сторона пові-домляє про причини відмови. Витрати, пов'язані з врученням документів та з виконанням судо­вого доручення. Установи юстиції договірних сторін надають право­ву допомогу з вручення документів і виконання судового доручення без нарахування витрат та мита, за винятком тих, які пов'язані з вик­ликом експерта та перекладача або із застосуванням особливої про­цедури, запропонованої в запиті. Визнання та виконання рішень.

За наявності умов, визначених Договором, одна договірна сторона визнає та виконує такі рішення судів іншої договірної сторони:  

1)       рішення у цивільних справах з майнових правовідносин, у тому числі рішення, що підтверджують мирову угоду сторін спору;

2)       вироки в частині відшкодування збитків, заподіяних злочином;  

3)      рішення, якими позивач зобов'язується до внесення на депо­зит суду коштів для забезпечення судових витрат (застава), від яких він був звільнений на підставі положень Договору, або до відшкоду­вання витрат за розглядом справи.  

Договірні сторони взаємно визнають судові рішення у цивільних справах з немайнових правовідносин. Судові рішення, що відповіда­ють умовам, визначеним у Договорі, визнаються та виконуються, якщо вони після набуття чинності Договором стали чинними і такими, що підлягають виконанню. Умови визнання та виконання рішень.

Рішення, зазначені вище, визнаються та виконуються, якщо:  

1)       рішення відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої воно було винесене, набуло чинності та підлягає виконанню;  

2)       відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої просять визнання та виконання рішення, суд договірної сторони, на території якої винесено рішення, є компетентним;  

3)      сторона, проти якої винесено рішення, не брала участі в роз­гляді справи, але була викликана до суду згідно із законодавством договірної сторони, на території якої було винесено рішення, а також якщо недієздатна особа, проти якої винесено рішення, мала змогу бути представленою належним чином;  

4)     між тими самими сторонами, з тієї самої справи, на території договірної сторони, де рішення слід визнати та виконати, судом раніше не винесено рішення, що набуло чинності, або в суді даної договірної сторони раніше не було порушено такої справи;  

5)      визнання та виконання рішення не суперечить основним принципам правової системи договірної сторони, на території якої рішення слід визнати та виконати.  

Подання клопотання про визнання та виконання рішення. Клопо­тання про визнання та виконання рішення подається безпосередньо до суду, в компетенцію якого це входить, або судом однієї договірної сторони через Міністерства юстиції клопотання подається до компе­тентного суду іншої договірної сторони. Додатки до клопотання.

До клопотання про визнання та вико­нання рішення необхідно додати:  

1)    засвідчену копію рішення;

2)    довідку про вручення рішення стороні, проти якої воно вине- сене, чи будь-який інший засвідчений документ, що підтверджує вручення рішення;

3)    довідку про набуття рішенням чинності, якщо це не випливає із самого рішення;

4)    у разі винесення рішення за відсутності сторони документи, які засвідчують, що стороні, яка не брала участі у розгляді справи, було належним чином вручено виклик до суду, якщо це не випливає із самого рішення;  

5)    документи, що підтверджують факт належного представниц­тва в судовому процесі недієздатної особи, якщо це не випливає із самого рішення;  

6)    засвідчений переклад рішення та документів на мову договірної сторони, до якої звертаються з клопотанням. Звільнення від обов'язкового засвідчення. У процесі застосування Договору документи і переклади, видані чи засвідчені органами пра­восуддя чи іншими компетентними відомствами однієї з договірних сторін у межах своєї компетенції та правомочності, за умови, що вони підписані та скріплені офіційною печаткою, ніякого подальшого засвідчення не потребують. Порядок визнання та виконання рішення. При визнанні та вико­нанні рішень застосовується законодавство тієї договірної сторони, на території якої здійснюються визнання та виконання рішень. Суди договірних сторін обмежуються лише перевіркою наявності умов, визначених у Договорі, й не аналізують суть рішення. Обмін інформацією. Договірні сторони обмінюються інформа­цією про чинне законодавство та практику правозастосування на території кожної з них. У клопотанні про надання інформації слід назвати орган, що звертається з клопотанням, вказати предмет справи, яка вимагає інформації. Пересилання документів про реєстрацію актів громадянського стану та інших документів. Кожна договірна сторона на клопотання, що надсилається дипломатичним шляхом, зобов'язана передати іншій договірній стороні свідоцтва про громадянський стан, освіту, стаж роботи, а також інші документи, що стосуються персональних прав та інтересів громадян іншої договірної сторони. Документи, заз­начені вище, надсилаються дипломатичним шляхом без сплати дер­жавного мита.