МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

ВЕКСЕЛІ ТА ЧЕКИ

 Цей вид чека широко використовують у міжнародному платіжному обороті. Чек на пред'явника — чек, який виписують пред'явникові, він мо­же бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього. Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його обслуговуючому банку для кредиту­вання свого рахунка. У такий спосіб за допомогою чека на пред'яв­ника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж відбувається швидше, ніж платіж банківським переказом. Тому чеки на пред'явника також широко використовують у міжна­родному обороті. У міжнародній практиці чеки поділяються на банківські та фірмові. Банківський чек — чек, виписаний банком на свій банк-ко-респондент. У тексті таких чеків не зазначено найменування фірми-чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цими чеками здійснюють за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку в банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обо­роті найчастіше використовують банківські ордерні чеки. Фірмовий чек — чек, виписаний фірмою на одержувача. Переваж­но такі документи фірми виписують в національній чи іноземній ва­люті на пред'явника і виставляють на свій банк. Оплата за такими че­ками здійснюється за рахунок коштів чекодавця. Особливими видами чеків є єврочеки та дорожні чеки. Єврочеки (Eurocheque) — стандартизовані чеки, супроводжувані спеціальними гарантійними картками, які випускають банки — члени Міжнародної організації єврочеків. Функції єврочекової картки полягають не лише у гарантуванні оплати чека в межах установленого ліміту, а й у вико­ристанні її як дебетної картки для зняття готівкових грошей у мережі банківських автоматів. Чек приймають для оплати за товари тисячі роздрібних торговельних установ у 40 країнах Європи і Північної Америки. Єврочек (чек у євровалюті) виписується банком без попе­реднього внеску клієнтом готівки і на більші суми в рахунок банківського кредиту терміном до місяця; оплачується у будь-якій країні — учасниці угоди. Завдяки єдиній формі та можливості додат­кового контролю єврочеки широко використовуються у розрахунках з міжнародного туризму. Дорожній чек — стандартний грошовий документ, який виписують у місцевій або іноземній валюті й використовують під час поїздок, за­кордонних подорожей для оплати товарів і отримання в банку готівки. Цей чек (Travellers Cheques) є платіжним засобом, що містить найменування банку, який випустив чек (банку-емітента), підписи його уповноважених посадових осіб, номер чека в правому верхньому куті, а також два спеціально відведених рядки для підпису власника чека: пер­ший підпис проставляється при купівлі чека в присутності працівника банку чи фірми, яка продає дорожні чеки, другий підпис власник ста­вить при отриманні готівки за чеком. Дорожні чеки не мають терміну давності. Вони оплачуються тільки початковому власнику, зразок підпису якого є на чекові. Оплата дорожнього чека здійснюється лише в повній сумі, часткова оплата чека не допускається. Банки України приймають до оплати чеки American Express, Thomas Cook, Visa, Citicorp у доларах США та євро. Дорожні чеки в інших валютах, як і дорожні чеки, що пред'являються третьою осо­бою, приймаються тільки на інкасо. Отже, підсумовуючи розгляд правових засад міжнародних розра­хунків, зазначимо, що кожен з видів розрахунків безготівкової фор­ми має свої переваги та недоліки. Так, наприклад, акредитивна фор­ма оплати суттєво зменшує ризики невиконання умов поставки то­вару на користь імпортера, але є менш фінансово вигідною для нього, оскільки імпортер додатково сплачує кошти на користь банку за відкриття акредитива й залишає свої кошти без руху до моменту митного оформлення та відвантаження товару. Інкасова форма роз­рахунку за зовнішньоекономічними операціями передбачає перехід права власності на товар від експортера до імпортера на момент пе-редання банком імпортерові комерційних документів на поставлену партію товару. Сама процедура здійснення розрахунків уже є ризи­кованою для експортера, оскільки оплата за товар здійснюється вик­лючно після його митного оформлення та відвантаження. Джерелом ризику є платоспроможність імпортера, що потребує від експортера впевненості в обов'язковому здійсненні оплати за відвантажений то­вар. Подолати цей ризик обох сторін контракту можна лише обгово­ренням пакету документів, що стануть підставою для розрахунків між імпортером та експортером. Світова спільнота визначила уніфіковані правила здійснення розрахунків в акредитивній та інкасовій формах, які покладені в основу спільної Постанови Кабінету Міністрів України і Націо­нального банку України від 21 червня 1995 р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і ти­пові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних дого­ворів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній ва­люті". Виконання рекомендацій цієї постанови суттєво зменшить ризики застосування обраної форми оплати незалежно від того, ким є українська сторона контракту — експортером чи імпортером. Наведені дані можуть бути корисними за інкорпорації відпо­відного нормативного матеріалу, вирішенні проблеми підвищення інформованості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо ви­користання сучасного платіжно-фінансового інструментарію, а також повнішої реалізації їх приватних прав.